Одна з найбільш часто обговорюваних тематик на світовому рівні – санкції. Найбільші гравці світової політики, такі як Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй, Парламентська Асамблея Ради Європи, Рада Європейського Союзу та окремі держави, використовують санкції та інші обмежувальні заходи дипломатичного, економічного та іншого характеру як механізм покарання, стримування і відповіді на «політичні виклики».

Поширені підстави застосування санкцій, наприклад, – діяння фізичних або юридичних осіб, а також держав, пов’язані з тероризмом або його фінансуванням, поширенням ядерної зброї або його компонентів, порушенням прав людини, порушенням територіальної цілісності або дестабілізацією суверенних держав.

Наприклад, в США майже півтора десятка державних інституцій уповноважені накладати свої обмежувальні заходи. Серед інших, в питанні застосування економічних санкцій особливе місце займає Управління по контролю за іноземними активами / OFAC (Office of Foreign Assets Control). Це спеціальний підрозділ Міністерства фінансів США, яке спеціалізується на питаннях фінансової розвідки, а також займається імплементацією та адмініструванням економічних і торговельних санкцій проти держав, політичних режимів, терористичних організацій, фізичних та юридичних осіб, які застосовуються до таких суб’єктів виходячи з логіки зовнішньої політики і інтересів національної безпеки США.

OFAC також адмініструє санкційні списки США. Наприклад, спеціальний чорний список осіб або SDN (Specially Designated Nationals List) постійно оновлюється і на сьогодні є в наявності тисяча триста сорок дві сторінки дрібного трехколоночной тексту, що містить в собі лише перелік осіб та організацій, які зазнали обмежувальних заходів США.

Вся серйозність загрози цих санкційних списків для бізнесу полягає в тому, що будь-яка особа, яка вступила в будь-які господарські або інші юридичні відносини з особою, яка перебуває в списку санкцій США, автоматично потрапляє під ці санкції.

Цього цілком достатньо, щоб бізнес звалився, так як з цього моменту всім іншим вашим контрагентам, банкам або організаціям ставати «не з руки» співпрацювати з вами, оскільки це автоматично спричинить накладення санкцій та обмежувальних заходів вже на них.

До слова, навіть українські підприємства потрапили в список санкцій США.

Ще одна складність ситуації, коли особа потрапила в поле зору OFAC – це те, що законодавство передбачає можливість для осіб, які потрапили під санкції, звернутися до OFAC з клопотанням переглянути або скасування обмежувальних заходів. Однак, таке прохання ні до чого не зобов’язує OFAC і на практиці нам навряд чи вдасться знайти приклад, коли б це спрацювало.

При цьому варто відзначити, що сама процедура накладення, продовження, зміни та скасування санкцій в Європейському Союзі детально регламентована. Наприклад, розроблені чіткі основні принципи накладення обмежувальних заходів, покликаних забезпечити максимально цільове і індивідуальне застосування санкцій (Basic Principles on the use of Restrictive Measures (Sanctions)). Цими принципами закріплений обов’язковий порядок регулярного перегляду накладених санкцій. Крім того, ЄС чітко визначив, що санкції можуть застосовуватися виключно в суворій відповідності з гарантіями захисту прав людини і принципом верховенства права.

Більш того, в ЄС розроблено нормативне керівництво по застосуванню санкцій загальним обсягом понад 50 сторінок (Guidelines on implementation and evaluation of restrictive measures (sanctions) in the framework of the EU Common Foreign and Security Policy). Це детальне керівництво містить вичерпні положення про санкцій політиці ЄС, включаючи можливість оскарження обмежувальних заходів в Європейському суді справедливості.

Звичайно, відомі неодноразові випадки оскарження накладення санкцій Радою Європейського Союзу та скасування відповідних санкцій. В часності, санкції, введені проти 4 Президента України Віктора Януковича були визнані Європейським судом справедливості необгрунтованими.

Але варто звернути увагу, що відповідні нормативні акти ЄС передбачають право просити про скасування або перегляд обмежувальних заходів, накладених Радою Європейського Союзу. При цьому немає прикладів, коли б санкції знімалися саме однієї лише проханням про це, оскільки в цьому випадку списку санкцій структурам ЄС довелося б власноруч розписатися в незаконному їх застосуванні.

У будь-якому випадку, єдиним ефективним, хоча і найбільш трудомістким, способом вирішення проблеми з санкціями ЄС є переклад її в судову площину, чого не скажеш про американських санкції.

Крім цього, не дивлячись на те, що справи про санкції вимагають індивідуальний підхід і вибудувану тактику, в будь-якому випадку вкрай важлива напружена і методична робота по веденню предметної комунікації з державними органами, урядами та міжурядовими організаціями. Часто така комунікація ведеться з іноземними суб’єктами. Тому відповідних фахівців з необхідною мовною підготовкою необхідно або містити в штаті, або підключати таких вже «за місцем».

Обговорюючи тему накладення санкцій і їх скасування, важливо також звернути увагу на необхідність вжиття заходів захисту від них. Тут слід мати на увазі, що списки осіб, які підпали під обмежувальні заходи, доступні у відкритому доступі. Якщо вести мову про бізнес, то мінімальної мірою, яка дозволить мінімізувати ризик потрапляння до списку санкцій, є моніторинг своїх потенційних контрагентів на перебування в таких списках. Якщо особа «у списку» – проявіть обережність.

Говорячи про Європейський Союз, основним документом у зазначеній сфері слід назвати Директиву 2015/849 / ЄС (Директива Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2015/849 від 20.05.2015 «Про запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей або фінансування тероризму …»).

Що стосується США, то слід звернути увагу на відповідні розділи і секції Кодексу США (єдиний звід федерального законодавства США).

У нашій же країні основу нормативного врегулювання цих питань становить Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення» (Закон 1702-VII).

Переходячи безпосередньо до обмежувальних заходів в українській юрисдикції, відзначаємо, що в порівнянні з Європейським Союзом і США, українська списку санкцій політика врегульована дуже слабо, неточно і небезпечно для осіб, які потенційно можуть потрапити під обмежувальні заходи України.

Так, вся списку санкцій сфера та пов’язані з нею процедури в Україні врегульовані одним Законом «Про санкції» № 1644–VII, який складається з преамбули та шести статей, а також постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 №888 «Деякі питання підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкції ».

Законом передбачено, що пропозиції про застосування, скасування та внесення змін до санкції виносяться на розгляд Ради національної безпеки і оборони України Парламентом, Президентом, КМУ, НБУ і СБУ.

При цьому рішення РНБО України про застосування, скасування чи внесення змін до санкції щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб вводяться в дію указом Президента України і на протязі 48 годин підлягають затвердженню постановою Парламенту України. Але рішення РНБО України про накладення персональних санкцій відносно нерезидентів і терористичних організацій вводяться в дію указом Президента та утвердження Парламентом не підлягають.

У частині застосування санкцій до суб’єкта, який здійснює терористичну діяльність, з позиції Ради національної безпеки і оборони України, такий суб’єкт може бути як нерезидентом, так і резидентом.

Так, підставами для застосування санкцій відповідно до Закону є:

• дії іноземної держави, іноземної юридичної або фізичної особи, інших суб’єктів, які створюють реальні і / або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальної цілісності України, сприяють терористичної діяльності та / або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави, призводять до окупації території, експропріації або обмеження права власності, заподіяння майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод;
• резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй;
• рішення і регламенти Ради Європейського Союзу;
• факти порушення Загальної декларації прав людини, Статуту ООН.

Якщо резолюціями, рішеннями і регламентами можна хоч якось документально підтвердити підстави для обмежувальних заходів, то положення Закону не ставлять вимогою наявність будь-яких доказів, кримінального провадження, судового рішення, які підтверджують вчинення суб’єктом санкцій діянь, передбачених першим і четвертим пунктами. Тобто, якщо хтось «вважає», що юридичну особу–резидент або нерезидент причетне до фінансування терористичної діяльності, то така особа цілком може виявитися в списку санкцій.

Інша небезпека української санкцій політики, з якою в своїй роботі ми зіткнулися, – накладення обмежувальних заходів на обличчя без підстав, передбачених Законом «Про санкції». Так, як ми дізналися в ході надання правової допомоги, підставою включення особи до списку санкцій стало «синхронізація з санкціями США (OFAC)».

Специфіка захисту від таких необґрунтованих дій також непроста. Природа цих правовідносин адміністративно–правова, а тому неправомірні рішення про накладення санкцій слід оскаржити в порядку адміністративного судочинства.

Однак не можна забувати, що рішення РНБО про введення санкцій вводяться в дію указами глави держави, а тому такі рішення не можуть бути предметом розгляду суду окремо від відповідних указів Президента. А рішення Президента не полежать оскарженню в суд першої інстанції, лише до Верховного Суду (Касаційний адміністративний суд Верховного Суду).

Для підготовки позову і відстоювання правової позиції також необхідне формування максимально повного пакету доказів, що спростовують наявність підстав для включення особи до списку санкцій, експертних висновків, збір інформації про відсутність кримінальних проваджень / або (при існуванні кримінальної справи) відпрацювання позиції захисту в кримінальному провадженні та залучення до позову отриманих процесуальних документів.